Спочатку, за її словами, перегляд зображень допоміг їй почуватися безпечніше. Але зараз, коли конфлікт затягується, вона сказала, що почувається виснаженою війною. Вона намагається уникати новин і більше не отримує задоволення від фотографій.
«Я прокручувала Telegram щовечора перед сном, інакше було важко заснути», — розповіла 32-річна пані Федотовських, менеджер зі зв’язків з громадськістю компанії з інформаційних технологій. У ці дні вона додала: «Я усвідомлюю і прийняла те, що можу померти будь-якої миті, тому я просто живу своїм життям».
Через майже п’ять місяців кровопролитної війни, в якій pосія неухильно завойовує територію, багато українців залишаються злими та непокірними.
Падіння Лисичанська минулими вихідними, яке передало pосії східну провінцію Луганська, що викликала серйозні суперечки, стало лише останнім у серії важких ударів, включаючи одні з найгірших атак на цивільні цілі з моменту вторгнення pосії наприкінці лютого. У Кременчуці стався ракетний удар по торговому центру, в результаті якого загинули щонайменше 20 осіб. Удар по курортному містечку під Одесою забрав життя щонайменше 21 людини. Удар по житловому будинку в столиці, який зруйнував крихкий шар безпеки цього міста.
Розгром російських військ зі столиці наприкінці березня викликав в українців сильне почуття гордості за свою країну та армію, а також надію, що перемога може бути швидкою. Однак, коли війна майже не вщухає, люди дедалі більше сердяться через втрати та висловлюють розчарування тим, що український уряд применшує виклики, які попереду, намагаючись підняти моральний дух.
Президент України Володимир Зеленський, який підкорив світ своєю рішучістю та фірмовою зеленою футболкою, продовжує звертатися до українців у нічних промовах, насичених рішучістю та непокорою.
«Потрібно щось робити з політикою інформування населення», – написав у Facebook журналіст, екс-заступник голови Держкіно Сергій Неретін.
Він зазначив, що українські чиновники виправдовували відведення своїх сил зі східного міста Сєвєродонецька тим, що це допоможе захистити Лисичанськ, її останній великий опорний пункт у Луганській області. Потім упав Лисичанськ.
«Майже щодня нам дають зброю, все більш потужну, і на кадрах видно, як вони класно громлять ворога», — написав він. «Як ми повинні сприймати інформацію про наші досягнення, потужність і запаси зброї в майбутньому?» запитав він. «Читати між рядків чи вірити їм на слово?»
Війна також спричинила величезну гуманітарну кризу, змусивши мільйони людей залишити свої домівки та серйозно вплинувши на засоби до існування українців.
Згідно з опитуванням, оприлюдненим цього тижня Національним демократичним інститутом, лише 5 відсотків українців повідомляють, що живуть комфортно на свій нинішній дохід.
Проте, згідно з опитуванням, переважна більшість українців все ж зберігає сильну віру в збройні сили, а також у пана Зеленського.
34-річна експертка з краудфандингу Світлана Колодій розповіла, що збирала гроші на підтримку українських військових і змирилася з тим, що війна триватиме до осені.
І мало хто з українців зацікавлений у компромісах з pосією. Опитування NDI показало, що українці «очевидно не зацікавлені в обміні землею на мир». 89% респондентів вважають єдиним прийнятним сценарієм рекультивацію всієї території, окупованої Росією, включно з Кримським півостровом, який Москва анексувала в 2014 році.
«З pосією немає жодного компромісу», — каже Мар’яна Горченко, 37-річна стоматологічна працівниця з Києва. «Не після всіх людей, яких убили».