Ця стратегія дозволила російським військам претендувати на Луганськ, північно-східну з двох областей Донбасу. На новому етапі війни, спрямованому на консолідацію влади та отримання більшої території в іншій області, Донецькій, сили путіна вже почали повторювати схему. Однак цього разу змусити це працювати може виявитися складніше.
У 2014 році підтримувані pосією сепаратисти створили сепаратистські республіки в Луганську та Донецьку і відтоді воюють проти українських військ. Битва за Луганськ почалася серйозно в квітні і досягла кульмінації цього тижня, коли місто Лисичанськ упав.
Військові експерти зазначили, що українські війська агресивно захищали територію на Луганщині, приймали грамотні тактичні рішення і навіть здійснили складний маневр відходу з Лисичанська під вогнем, щоб зберегти чисельність своїх сил і уникнути оточення. Зрештою, однак, вони не змогли протистояти переважаючій вогневій потужності pосії.
«Артилерія є одним із найважливіших компонентів російських операцій», — йдеться у звіті Королівського інституту об’єднаних служб, науково-дослідного інституту, що базується в Лондоні, — і з точки зору смертоносних можливостей вона стала критично важливим примножувачем сил pосії. »
Українська влада оформила бойові дії в подібних умовах. «Так, у них на порядок більше сил і засобів», — заявив у середу військовий губернатор Луганська Сергій Гайдай, маючи на увазі артилерійську перевагу pосії. Але він стверджував, що ситуація змінюється.
Країни Заходу збільшили потік зброї в Україну, включно з ракетами великої дальності, здатними вражати позиції та інфраструктуру pосії. Найсучаснішою з них є артилерійська ракетна система високої мобільності , або HIMARS, поставлена Сполученими Штатами, перші з яких тільки почали розгортатися.
«З’явиться більше далекобійної зброї», – сказав пан Гайдай, додавши, що «українська армія краще підготовлена та мотивована», ніж її ворог.
На ранніх етапах війни війська путіна, збентежені наполегливістю захисту України своєї суверенної території, не змогли захопити столицю Київ. Лінії постачання Москви стали надто розширеними, і її сили не могли ефективно зосередити свою артилерійську потужність. Військові експерти заявили, що pосія навчилася на цих помилках і застосувала уроки в Луганську, де близькість до власного кордону допомогла скоротити лінії постачання.
Зараз у Донецькій області, переважно рівнинному регіоні важкої промисловості та сільського господарства, pосія має кілька напрямків потенційного нападу. pосійські війська повільно просуваються до міст Слов’янськ, Бахмут і Сіверськ з тих, які вони контролюють, включаючи місто Донецьк на півдні Донбасу, Ізюм на півночі та з самої Луганської області. pосія також може перекинути війська з південного портового міста Маріуполя, яке піддалося Москві в травні.
У звіті британської розвідки в середу говориться, що за останній тиждень російські війська, ймовірно, просунулися ще на п’ять кілометрів, або близько трьох миль, головною дорогою в Ізюмі «на тлі надзвичайно рішучого українського опору». Зазначається, що російські війська зараз знаходяться приблизно за 16 кілометрів або 10 миль на північ від Слов’янська.
Кінцева мета pосії на Донбасі – захопити Краматорськ, місце розташування обласної адміністрації України з 2014 року, коли сепаратисти захопили територію в регіоні та створили дві самопроголошені республіки за підтримки Москви. Протягом наступних восьми років конфлікту українські сили будували продумані оборонні позиції, щоб змусити російські сили дорого заплатити за будь-які подальші спроби захоплення території.