Яким саме генерали бачать подальший перебіг війни? Що, на їхню думку, може допомогти Україні здобути перемогу?
Та чому публікація Залужного та Забродського з’явилась саме зараз і на яку цільову аудиторію розрахована?
Про це – в огляді Радіо Свобода.
Про що саме написали генерали?
- Головна особливість військового протистояння України з РФ – диспропорція в спроможностях, тому що «засоби ураження Збройних сил України мають досяжність майже в 20 разів меншу, ніж має противник».
- Вирішити проблему можуть партнери України, надавши їй «системи озброєння або певні найменування боєприпасів із відповідною дальністю дії». У протилежному випадку «ця війна може тривати роками».
- Саме завдяки західному озброєнню ЗСУ уже змогли завдати «серію успішних ракетних ударів по кримських авіабазах противника, перш за все – по аеродрому «Саки».
- «Наявність навіть самої загрози використання ЗСУ засобів ураження відповідної досяжності буде примушувати РФ по-іншому розглядати і природу, і перебіг, і результат нашого протистояння».
- У 2022 році війна, швидше за все, не завершиться.
- Росія, ймовірно, «повернеться до задуму захопити Київ» та захоче використати для бойових дій територію Білорусі.
- У армії РФ є «певні оперативні перспективи» на Ізюмському та Бахмутському напрямках, а її «суттєві вклинення» у цьому регіоні «сковують будь-який оперативний маневр для українських військ».
- Якщо армія РФ здобуде «частковий успіх з напрямку Гуляй Поля» (що не виключено), то це «може створити загрозу охоплення всього угруповання українських військ на сході».
- Крим для Росії – «основа для ліній комунікацій на південному стратегічному фланзі агресії», тому ЗСУ «логічно планувати на 2023 рік операції з оволодіння півостровом».
- Для «більшості людей у світі» війна Росії проти України досі «залишається примарною реальністю світових воєн минулого сторіччя».
- «По залученню особового складу і техніки протистояння України російській агресії вже перевищило окремі показники бойових дій на її території в ході Другої світової війни».
- «Щоденні витрати боєприпасів ЗС України в середньому втричі перевищують показники королівської артилерії британської армії в часи Першої світової війни».
Чому стаття Залужного та Забродського з’явилася саме зараз?
Є кілька версій.
На думку політолога Михайла Бесараба, стаття Залужного та Забродського «вийшла на тлі успішних контрнаступальних дій на Херсонщині і Харківщині, чим явно посилила психологічний тиск на командування противника».
А от головний редактор видання «Новинарня» Дмитро Лиховій пов’язує вихід цього тексту з засіданням контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн».
«Стаття вийшла напередодні 5-го засідання союзників і має на меті а) переконати їх, що Україна воює ефективно, результативно має всі шанси на успіх; б) заохотити їх до поставок потужнішої зброї, зокрема, ракет а-ля ATACMS і далі; в) зняти (чи почати знімати) блок на застосування ракет ЗСУ по «ісконній» території Росії», – пояснює він.
Чому публікація Залужного і Забродського важлива?
Стаття Залужного і Забродського вже отримала чимало схвальних відгуків від української аудиторії.
Її називають «хорошим», «вчасним», «правильним», «знаковим» текстом, який «демонструє підготовку України до масштабних планів у найближчі місяці і роки», а ще – «фактично першим великим виступом Залужного з початку війни».
«Стаття Залужного написана чудовим способом: відкидає нереалістичні очікування і так формує рамки можливого», – відзначає комунікаційник Роман Вибрановський.
«Наші військові стають психоаналітиками. Бо розкривають глибинну психоаналітичну суть цієї війни: російське відчуття безкарності. Мрію про безкарність. Мрію про злочин, за який «нам нічого не буде», – зазначає філософ Володимир Єрмоленко.
Головною перевагою публікації Залужного та Забродського, на думку директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака, є її стиль, завдяки якому «будь-який читач, навіть далекий від армії», може зрозуміти головну думку статті.
«Генерали у своїй статті дуже чітко сказали, що навіть якщо Україна у 2023 році звільнить Крим, то це не завершення війни, а всього лиш продовження протистояння, і це протистояння може бути ще більш жорстким і серйозним в умовах, якщо західний світ не ухвалить рішення додавити Путіна», – зазначив Бадрак у коментарі проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Хто головна цільова аудиторія тексту?
На думку головного редактора видання «Новинарня» Дмитра Лиховія, головна цільова аудиторія спільної публікації Залужного та Забродського, швидше за все, не українська.
«Можливо, ця стаття матиме основними адресатами наших західних партнерів і тих самих росіян. Дещо зі статті може бути свідомою дезінформацією, дещо – переключенням уваги. Адже війна – мистецтво обману. Але «rсня» хай «трепєще», – вважає він.
Однак народний депутат та член парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони Сергій Рахманін впевнений: прочитати публікацію Залужного та Забродського нині важливо не лише закордонним партнерам, але і самим українцям.
«Два досвідченні генерали, двоє людей, які дуже добре знають, про що вони пишуть, про що говорять, нарешті назвали речі своїми іменами. Там є абсолютно логічне, але без зайвого пафосу, беземоційно, без істерики є наведення фактів і прогнозування сценарію війни», – зазначив він в інтерв’ю радіо «НВ».
А ще, на думку Сергія Рахманіна, тези, викладені у публікації генералів Залужного та Забродського, дозволять українським політикам та дипломатам «ще більше акцентувати увагу західних партнерів на важливості надання Україні сучасного озброєння».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На середину липня Україна оцінювала втрати Росії у війні в більш ніж 38 тисяч особового складу. Кремль не озвучує дані щодо загиблих під час вторгнення, але визнає, що втрати «значні». Наприкінці червня президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією.
Управління Верховного комісара ООН із прав людини станом на 24:00 31 липня змогло підтвердити 5327 випадків загибелі, 7257 – поранення цивільних людей в Україні через повномасштабну війну, розпочату Росією. При цьому в організації наголошують, що реальні цифри – значно вищі.